Що робити, коли під час кашлю виникає нетримання сечі?

За даними ВООЗ, кожна 4 жінка епізодично чи регулярно стикається з проблемою нетримання сечі під час кашлю, сміху чи фізичного навантаження. У молодому віці інконтиненція найчастіше виникає після пологів та іноді спонтанно минає, а у старшому – через вікові зміни. У будь-якому разі жінці рекомендують звернутися до уролога чи гінеколога для проведення діагностики. Більш ніж у половині випадків хворобу можна вилікувати консервативними методами.

Чому під час кашлю виникає нетримання сечі?

Підтікання сечі під час кашлю називають стресовим нетриманням. Воно виникає при підвищенні внутрішньочеревного тиску, коли збільшується навантаження на м’язи черевного преса і, як наслідок, шийку сечового міхура та уретральний сфінктер. Останні при слабкості м’язів тазового дна не витримують напруги та мимоволі розслаблюються, що призводить до виділення невеликої кількості сечі. Таким чином, спровокувати його може не лише кашель, а й чхання, сміх, підняття важких речей, заняття спортом тощо.

Основними причинами стресового нетримання вважаються:

  • вроджені аномалії органів сечостатевої системи;
  • травми під час пологів, часті пологи;
  • травми промежини;
  • опущення органів малого таза, опущення та випадання матки;
  • вікові зміни, ослаблення м’язів тазового дна;
  • менопауза;
  • гормональні порушення;
  • неврологічні захворювання;
  • ожиріння;
  • запальні та інфекційні захворювання органів тазу;
  • ускладнення хірургічного втручання.

Як лікують нетримання сечі?

Спочатку уролог чи гінеколог призначають лабораторні аналізи та інструментальні дослідження, щоб з’ясувати причину інконтиненції. Це можуть бути аналізи урогенітальних виділень на інфекції, УЗД, цистоскопія та інші обстеження за індивідуальними показаннями.

Лікування стресового нетримання сечі, як правило, включає:

  1. Лікувальну гімнастику для зміцнення м’язів тазового дна – жінкам рекомендують робити вправи Кегеля, послідовно напружуючи та розслаблюючи м’язи піхви та промежини. Кількість повторів поступово збільшують від 10 до 100, виконуючи вправу по 3 десь на день.
  2. Фізіотерапевтичні процедури – часто проводять електростимуляцію м’язів тазового дна.
  3. Поведінкову терапію – рекомендують поступово збільшувати проміжки між відвідуваннями туалету до 3-3,5 годин, щоб збільшити обсяг сечового міхура та виробити звичку.
  4. Медикаментозну терапію – можуть бути призначені препарати для корекції виявлених порушень.
  5. Хірургічне лікування – найпоширенішими є малоінвазивні операції зі встановлення слінгу. Це синтетичні стрічки TVT і TVT-O, які вводять під уретру для зміцнення сфінктера та запобігання мимовільному сечовипусканню.

Більш ніж у 50% випадків пацієнтам вдається вирішити проблему за допомогою консервативних методик. Операція може знадобитися при їх неефективності або наявності хірургічної патології. Сьогодні більшість втручань проводять за допомогою малоінвазивних методик, що дозволяє звести до мінімуму пошкодження здорових тканин та скоротити відновлювальний період.

Отримати професійну консультацію уролога або гінеколога можна в центрі репродуктивної медицини ICSI Clinic. Для запису телефонуйте або заповнюйте форму на сайті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цікаві статті

Зворотній звязок