ЕКЗ. Що це таке? Як проходить? Допомога майбутнім батькам

Троє жінок і один чоловік з тисячі в Україні не можуть завести власну дитину через безпліддя. Світова статистика з 1990 по 2010 рік зафіксувала зростання безпліддя на 13% – з 42 млн до 48,5 млн подружніх пар.

До 50% безпліддя у шлюбі викликані проблемами з репродуктивним здоров’ям одного з партнерів, 30% — обидвох, у решті випадків причину встановити не вдається. Зате вдається боротися з бездушними цифрами.

За 40 років існування технологія екстракорпорального запліднення допомогла привести в життя більш ніж п’ять мільйонів дітей. Також знизився рівень стигматизації самотніх жінок, які хочуть мати дитину, не маючи партнера. Підвищився рівень толерантності до одностатевих шлюбів.

У цьому матеріалі ми зібрали максимум інформації за темою ЕКЗ для всіх категорій: факти, цифри, історію, міфи, показання та перспективи відкладеного материнства.

Що таке екстракорпоральне запліднення? Хто і коли вигадав технологію?

Довга назва, скорочена до влучної абревіатури «ЕКЗ», походить від латинських слів: «extra» — «над» та «corpus» — тіло. Простими словами – «запліднення за межами тіла». Звична зараз, ще 50 років тому ця процедура здавалася неможливою. Керівники медичних інститутів відмовляли співробітникам у запитах на експерименти з людським матеріалом.

Сьогодні дану допоміжну репродуктивну технологію використовують у випадках безпліддя, сурогатного материнства або бажання мати дитину, не маючи постійного партнера. У медичній практиці можна зустріти альтернативну назву «зачаття in vitro (дослівний переклад: «у пробірці»)». В побуті ЕКЗ називають просто «штучним заплідненням».

Короткий виклад методу: з жіночого організму видобувають яйцеклітину, штучно запліднюють її, а отриманий ембріон через 2-5 днів розвитку з медичного резервуара із живильним середовищем підсаджують до порожнини матки.

Хоча досліди у цьому напрямку велися з середини 1940-х років, перше повністю вдале запліднення «у пробірці» датоване 1977 роком. За дев’ять місяців після нього, 25 липня 1978, у британському Олдхемі народилася Луїза Джой Браун. Перша з прийдешніх мільйонів «неможливих» дітей, вона надихнула медиків продовжувати роботу.


За винайдення «пробіркового запліднення» у 2010 році британського медика Роберта Едвардса нагородили Нобелівською премією. Завдяки прориву його команди наприкінці 70-х, станом на 2016 рік 1,6% українських дітей народилося «з пробірки». У Європі загалом таких дітей щорічно народжується більше шести тисяч.

Міфи про штучне запліднення: кому вірити?

Неможливість народити бажану дитину – болюча тема. Довкола неї вибудовуються соціальні стереотипи. Нервове напруження зростає, його підживлюють форуми для мам і тиск родичів. У кухонних розмовах та неуважно складених журнальних статтях проявляються міфи в дусі бульварної преси 90-х. Тоді лікарі всього світу лише вчилися творити науково обґрунтовані дива для пар, що втратили надію. Сьогодні в третині випадків уже перше зачаття in vitro увінчується успіхом. Пройдемося за списком поширених міфів про ЕКЗ.

МІФ: «До 35 років – жодного штучного запліднення!»

ПРАВДА: Американські дослідники довели: за відсутності захворювань репродуктивної системи для 75% жінок спроба завагітніти у 30 років буде успішною впродовж 12 місяців і призведе до народження дитини. Але вік – не єдина і тим паче не основна причина безпліддя. Тим, хто зіштовхується з репродуктивними проблемами в 30-річному віці, процедура ЕКЗ показана тією ж мірою, що й 45-річним без цих проблем.

МІФ: «Пробіркові дітки зовсім слабкі та хворобливі».

ПРАВДА: Дитина «з пробірки» нічим не відрізняється від тієї, яку зачали природним шляхом. Для обидвох випадків використовують статеві клітини матері та батька або донорські – ооцит і сперматозоїд. Максимум на п’ятий день ембріон поміщають до матки. Подальший розвиток – питання здоров’я і звичок матері, а також впливу зовнішніх факторів.

Стереотип народився у часи, коли для успіху процедури практикувалася одночасна імплантація великої кількості ембріонів. Відповідно, частіше виникали багатоплідні вагітності. Важливо розуміти, що можливі проблеми пов’язані не з процедурою запліднення in vitro, а з природою багатоплідних вагітностей. Кількох дітей складніше виношувати і народжувати за будь-якого способу зачаття.

МІФ: «Наважилася на ЕКЗ? Чекай на двійню чи трійню!»

ПРАВДА: Одночасна імплантація великої кількості ембріонів – у минулому. Сучасна практика передбачає підсаджування одного-двох. У випадку багатоплідної вагітності після ЕКЗ пацієнткам рекомендована процедура редукції (зменшення кількості ембріонів, що прижилися, заради безпеки матері та плоду).

МІФ: «У тебе розвалиться гормоналка!»

ПРАВДА: Гормональна стимуляція – необов’язкова складова технології. Зараз практикується ЕКЗ у природньому циклі, коли жінці взагалі не потрібно приймати додаткові препарати. Якщо гормональне лікування рекомендоване лікарями, його призначають з урахуванням особливостей пацієнтки. За медикаментозної стимуляції, коли в один цикл отримують не одну-дві, а 10-20 яйцеклітин, вплив на репродуктивну систему однаково достатньо м’який і не призводить до передчасної менопаузи.

МІФ: «З першого разу лабораторні дітлахи не виходять…»

ПРАВДА: Третина процедур ЕКЗ у світі увінчується успіхом з першої спроби. 100% гарантію вам не надасть і сама природа, але попередні обстеження допомагають спрогнозувати труднощі на шляху до зачаття.

Показання до екстракорпорального запліднення за умов жіночого і чоловічого безпліддя

Запас яйцеклітин у організмі жінки називається оваріальним резервом. У середньому до першої менструації він складає 400 тисяч ооцитів. Але безпліддя не завжди пов’язане з проблемами цього ресурсу репродуктивної системи. Екологічний фактор, генетичні порушення, тяжкі травми, перенесені в дитинстві вірусні захворювання і рак – здоров’я обидвох статей кришиться об сучасність з непередбачуваних і слабко контрольованих причин.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, 6,8% родин у країні зіштовхуються із проблемою безпліддя. Щорічно реєструється 40 тисяч випадків жіночого і 11 тисяч випадків чоловічого безпліддя.

Перш ніж бити на сполох, рекомендують регулярно займатися незахищеним сексом упродовж одного року. Якщо вагітності не сталося, час звернутися до лікарів. Після медичного обстеження, якщо проблему не вдалося вирішити іншими способами, парі можуть запропонувати процедуру штучного запліднення.

Технологія допомагає завагітніти в разі виявлення:

  • проблем ендокринної системи;
  • патології або відсутності маткових труб;
  • відсутності або порушення функціонування яєчників або матки (передбачається використання донорських матеріалів або сурогатне материнство);
  • ендометріозу (розростання клітин внутрішнього шару стінок матки за її межі);
  • «невизначеного безпліддя», за якого обстеження обидвох партнерів не виявляють патологій.

Виключення: змінена форма матки.

У випадку чоловічого безпліддя ЕКЗ може допомогти завагітніти від бажаного партнера, в якого:

  • порушені якісні та кількісні показники сперми;
  • виявлена аспермія (немає сперми) або азоспермія (немає сперматозоїдів);
  • анатомічна будова або травма виключає природнє зачаття.

Як проходить ЕКЗ?

Підготовка жінки до процедури класичного екстракорпорального запліднення передбачає курс індивідуально підібраних гормональних препаратів. Стимульовані гормонами яєчники продукують яйцеклітини «із запасом». Шанси на вдале запліднення зростають.

У випадку з ЕКЗ у природньому циклі додаткова стимуляція не потрібна. Лікарі користуються тією кількістю ооцитів, які організм виробляє у нормальному режимі. Це хороший варіант для тих, хто не готовий фінансово вкладатися у медикаменти, має протипоказання до гормональної терапії або просто готовий почекати.

Поки яйцеклітини ростуть, лікарі аналізують кров пацієнтки та здійснюють проміжний контроль процесу на УЗД. На наступному етапі проводиться процедура видобування – швидка і переважно безболісна. Задля більшого спокою можна попросити про легку внутрішньовенну анестезію. Під контролем ультразвуку без хірургічного втручання з організму жінки видобувають ооцит і переміщають до чашки Петрі з живильним середовищем. Вже в ній здійснюється запліднення сперматозоїдом партнера або донора.

Для чоловіків процедура видобування сперми передбачає мастурбацію в умовах клініки у день проведення процедури. Якщо це неможливо з фізіологічних або психологічних причин, практикують забір сім’яного матеріалу за допомогою медичних інструментів або завчасну здачу сперми. Такий матеріал спеціально заморожують для використання у потрібний день.
Яйцеклітина, яку успішно запліднили in vitro, проводить у живильному середовищі від двох до п’яти днів. Після цього життєздатний ембріон вводять до порожнини матки. Процедура також безболісна. За півгодини-годину жінка вже може поїхати з клініки та займатися своїми справами. Тест на вагітність роблять на 10-14 день після процедури. Ембріон, що успішно прижився, продовжує розвиток у маминому тілі так само, як за природнього зачаття.

У випадку невдачі процедуру можна повторити за три-чотири місяці.

Що таке ІКСІ?

Значно підвищити успіх процедури допомагає метод ICSI. В україномовній традиції закріпилася вимова «ІКСІ». Назва походить від англійського «IntraCytoplasmic Sperm Injection» — «інтраплазмічна ін’єкція сперми». Суть методу – в уведенні одного повноцінного сперматозоїда безпосередньо до яйцеклітини. Так лікарі вирішують проблему недостатньої активності сім’яного матеріалу та збільшують шанс на зачаття з першого разу.

Для проведення ювелірної роботи у лабораторіях користуються мікроголками та мікроприсосками. Маніпуляції під мікроскопом здійснюють у чашці Петрі.

Відкладене материнство і донорство

Виявивши проблеми з репродуктивним здоров’ям, не кожна людина готова негайно перебудувати життя для народження дитини. Для тих, хто хоче забезпечити себе малечею на майбутнє або допомогти іншим парам, існують програми кріоконсервування. Не лише яйцеклітини та сперму, але навіть ембріони можна зберегти на довгі роки. Це дарує надію на материнство та батьківство тим, хто пережив складні стадії раку, втратив коханих до природнього зачаття, та самотнім людям.

Чи варто робити ЕКЗ?

Змальована технологія допомагає завести по-справжньому бажаних дітей тим, на кому природа або життєві обставини спробували поставити репродуктивний хрест. Інтенсивна практика вдосконалює цей напрямок медицини і розвиває культуру взаємодії з пацієнтами. Міфи розвінчуються.

Основний аргумент «проти» — упередження релігійного, культурного та психологічного характеру. З протилежного боку стоять згадані п’ять мільйонів дітей, які могли ніколи не з’явитися на планеті. Це населення крупного мегаполісу або цілої країни, якщо рахувати разом з батьками. Невже світ був би правильнішим без них?

Відповідь на це запитання – особиста для кожного.

Зворотній звязок