Всі ми в школі проходили на уроці біології, коли розбирали спадкоємство Менделя і домінантні/рецесивні ознаки, тест на вміння згортати язик в трубочку. Тоді вчителі пояснювали нам що це приклад домінантної ознаки, який успадковується людиною від батьків.

Це твердження пішло з дослідження відомого американського вченого-генетика Альфреда Стертевантом в 1940 році, який, досліджуючи успадкування цієї ознаки в сім’ях, зробив припущення про домінантності цього милого (але марного з точки виживання виду) вміння у людини. З тих пір дане твердження розлетілося по усих книгам з генетики.

Однак подальше дослідження Філіпа Метлока в 1952 році спростувало це припущення: у 7 пар однояйцевих близнюків (які генетично ідентичні) і відповідно мали однаково вміти згортати або не згортати язик один з близнюків міг згортати язик трубочкою, а інший — ні. Так само подібні випадки серед монозиготних близнюків були описані після Ріді (1971) і Мартін (1975). Стертевант визнав, що був не правий, але «ідея» про домінантності ознаки хлинула в маси.

Звичайно вміння згортати язик пов’язана з генами. Але не з одним, а швидше за все з кількома, які визначають довжину і м’язовий тонус язика. Ще один біолог Джон Макдональд дав завдання своїм студентам, які не змогли згорнути язик трубочкою, навчитися цьому жесту. Через місяць один з 33 випробовуваних подужав це вміння.

Підведемо підсумок: