Планування родини. Усвідомлене батьківство

Жарт про «зайченя та лужок» — надбання складних часів. Ще в середині минулого століття вважалося за нормальне заводити якомога більше дітей.

Молодше покоління розглядали у якості потенційних робочих рук для домашнього господарства або продовження родинної справи. На щастя, епоха королів та кріпаків минула. Рівень смертності немовлят упав до статистичної похибки. Сучасним парам доступні засоби контрацепції, медичні послуги та позитивний приклад пізнього материнства селебріті. На світло виходить ідея запланованого батьківства. У цій статті розповімо, що включають у поняття «планування родини» і як воно пов’язане із трендом на усвідомлене батьківство.

Як запланувати родину?

Під терміном мають на увазі комплекс дій та рішень, на які йдуть майбутні батьки, щоб підготувати до народження або всиновлення бажаної кількості дітей. Всесвітня організація охорони здоров’я відводить важливе місце у плануванні родини питанням статевого просвітництва і доступної контрацепції. Своєчасне інформування за цими темами допомагає не лише зрежисувати появу в подружньої пари бажаного малюка. Таким самим чином уникають підліткових вагітностей, поширення ВІЛ/СНІДу, бідності багатодітних родин у країнах, що розвиваються, та народження дітей за примусом соціуму.

Щоб запланувати родину, потрібно відповісти на запитання:

  • часу (н-д: народжувати зараз чи по завершенню довколасвітньої подорожі, про яку мріяли з університету?);
  • здоров’я (н-д: чи немає у пари проблеми безпліддя, протипоказань до вагітності? чи готові вони психологічно?);
  • фінансів (н-д: ми можемо забезпечити себе і дитину чи спочатку потрібно виплатити кредит за квартиру?).

Усі категорії питань взаємопов’язані. Коли дівчина зіштовхується із перспективою безпліддя у 25 років, вона може зупинитися на варіанті кріозаморожування статевих клітин, яка вимагає фінансових вкладень, але дозволяє народити власну дитину в 40. У той-таки час заможне подружжя старшого віку може вдатися до послуг сурогатної матері чи знайти маля з дитбудинку. Бізнес-вумен на старті кар’єри – скласти план відкладеної вагітності з використанням донорського матеріалу.

Завчасна та уважна підготовка до появи дитини – потужний внесок у майбутнє родини та малюка. Йдучи цим шляхом, легше розрахувати ризики, привести в світ здорову людину, підготуватися до її виховання. Усвідомлене планування родини спонукає до усвідомленого батьківства.

Яких батьків вважають усвідомленими?

Сприймати дитину на рівних, займатися раннім розвитком, стежити за харчуванням і купувати екологічні іграшки. Це усвідомлене батьківство? В популярному формулюванні криються десятки трактовок і метод виховання.
За ними стоїть один важливий постулат: турбота про дитину починається із турботи батьків про самих себе. У якості дзеркала дорослої поведінки діти найбільш сприйнятливі до проблем мам і тат. Особливо, коли ті не стримують емоції.
Що можна зробити на етапі планування родини, якщо ви хочете стати усвідомленими батьками? Обидвом у парі або тим, хто наважився на самостійне виховання, радимо:

  • звернутися до педіатрів та дитячих психологів з проханням порадити літературу за темою, прочитати запропоновану і скласти план дій;
  • пропрацювати з психологом поточні проблеми і травми власного дитинства, щоб не переносити їх на малюка;
  • завчасно визначити межі втручання у виховання ВАШОЇ дитини родичів та друзів.

П’ять правил уважних мам і тат

Бажаєте приміряти ролі усвідомлених батьків і в першому наближенні вирішити, чи підходить це вам? Уявіть, що з дня у день, роки поспіль чините за зразком наступних п’яти правил.

Перше правило: прагнути бути кращою версією себе заради своїх дітей. Вам не обов’язково отримувати «Оскара», володіти сімома мовами древніх цивілізацій, щорічно пробігати напівмарафони. Але вам має подобатися людина, яка дивиться із дзеркала над умивальником, коли ви з розпатланою зачіскою і в зім’ятій піжамі чистите зуби улюбленою бузковою щіткою. Немає кращого прикладу любові до себе, ніж батьківський. Прищеплена з дитячих років самоповага допомагає сформуватися впевненій особистості, яка обирає кращі варіанти навчання, роботи, стосунків і просто відпочинку.

Беззаперечна любов – друге правило. Вона не передбачає потурання чи всепрощення. У будь-якому віці діти можуть бути вередливими, необґрунтовано капосними і викликати втому. Важливо пам’ятати: втома та обурення минають, а людинка, яка вимазала перманентним маркером нещодавно пофарбовані стіни та морську свинку, — залишається. Любов – це прийняття особистості з її потребами та вадами. Батьківська любов – це терпіння і бажання пояснювати, допомагати, старатися. А також вміння сказати: «Маленький, я дуже втомилася і хочу півгодини побути сама. Я дуже тебе люблю, але людям інколи потрібен відпочинок».

Систематичне спілкування на рівних – третє правило. Коли дитина бачить, що до неї ставляться, як до дорослої самостійної людини, заохочують ініціативність у допомозі батькам, спокійно пояснюють і допомагають виправити помилки, дитяча психіка формується правильно. Так, пояснювання вічному чомучці мільйона очевидних речей – задачка для міцних нервів. Саме тому майбутнім батькам радять спочатку попрацювати з психологом і «відловити тарганів». Перенесення власних несправджених цілей на молодших членів родини («я не стала співачкою, тож віддам сина до хору – навіщо йому гурток моделювання?») – вкрай негативна практика, що немає нічого спільного з усвідомленим батьківством. Нелогічні вчинки – з тієї ж скарбнички. Фраза «Не кричи!», вимовлена на підвищених тонах, викликає у малюка збентеженість: «А ти чому кричиш, тату?».

Четверте правило: соціалізація. Яким би складним і далеким від ідеалу не був соціум, неможна відрізати дитину від кола однолітків та уявлень про реальність. Дитині потрібно виробляти навички комунікації, бачити приклад поваги в спілкуванні усередині родини. Вміння правильно формулювати свої бажання і взагалі озвучувати їх не виникає нізвідки. Все вийде, тільки коли ви будете систематично слухати дитину, допомагати їй підбирати правильні слова і у відповідь щиро та відкрито пояснювати те, що відбувається. Погано соціалізовані діти схильні до нездорового егоїзму, не розуміють особистих кордонів інших людей і як наслідок не ладнають із собою.

…але помилки траплятимуться. Саме тому п’яте правило усвідомленого батьківства – прийняти, що ви не всесильні. Ви будете старатися для своєї дитини, шукатимете найкращий одяг і захищатимете від небезпек. Але передбачити все на світі неможливо. Вам доведеться прийняти концепцію «достатньо хороших батьків», відповідно до якої помилки також потрібні для формування особистості.

Зворотній звязок