Що не можна робити після припікання ерозії шийки матки?

Ерозія шийки матки – це захворювання, яке характеризується пошкодженням або структурною зміною її слизової оболонки. Сьогодні виділяють кілька форм патології:

• вроджена ерозія – проявляється почервонінням епітелію, порушенням меж плоского та циліндричного епітелію і до 24 років вважається варіантом норми;
• істинна ерозія – запалення слизової оболонки з утворенням невеликих виразок, яке активно розвивається протягом 2 тижнів, після чого виліковується або переходить в наступну стадію;
• ектопія, або псевдоерозія – заміна клітин плоского епітелію циліндричним.

Кожна з цих форм ерозії шийки матки може бути викликана своїми причинами та, відповідно, вимагає різного підходу до лікування.

Від чого може розвинутися ерозія шийки матки?

Причинами розвитку ерозії шийки матки можуть бути:

• генетична схильність;
• механічне або хімічне пошкодження слизової (при використанні тампонів, засобів контрацепції тощо);
• часті запальні захворювання сечостатевої системи;
• інфекції, що передаються статевим шляхом;
• вірус папіломи людини (ВПЛ);
• ранній початок статевого життя;
• важкі форми цукрового діабету;
• променеве опромінення тощо.

Істинну ерозію, як правило, викликають пошкодження слизової оболонки в результаті механічного або хімічного впливу. Воно може статися при використанні тампонів або деяких засобів контрацепції, проведенні спринцювань або медичних маніпуляцій. Також її причиною може бути виразка в наслідок інфекційних захворювань, важких форм цукрового діабету або променевої терапії. Справжня ерозія в більшості випадків супроводжується кров’яними виділеннями та болем під час статевого акту.

Причинами вродженої ектопії вважають переважно генетичні чинники, а ектопії – комплекс різних причин. Точно з’ясувати, що викликало ерозію шийки матки у пацієнтки, вкрай складно.

Як лікують ерозію шийки матки?

Підхід до лікування залежить від форми та стадії ерозії, а також наявності супутніх захворювань. Вроджену ерозію при відсутності атипових клітин, запалення та інфекцій можуть не лікувати до 24-30 років. У деяких жінок вона проходить самостійно.

При істинній ерозії часто призначають медикаментозну терапію: протизапальні, антибактеріальні та інші препарати.

Якщо присутня ектопія, змінену частину епітелію видаляють за допомогою малоінвазивних методик:

• хімічної коагуляції – шийку матки обробляють спеціальним препаратом;
• кріодеструкції – використовують холодний азот;
• лазерної коагуляції – застосовують лазерну енергію;
• діатермокоагуляції – використовують електричний струм;
• радіохвильової коагуляції – застосовують радіохвильову енергію.

У всіх випадках відбувається припікання або видалення зміненої частини епітелію, після чого слизова оболонка шийки матки відновлюється.

Як проходить відновлювальний період після припікання ерозії шийки матки?

Після припікання на шийці матки залишається невелика рана, яка приблизно за добу покривається скоринкою і починає поступово загоюватися. Через це жінка може відчувати дискомфорт або легкий ниючий біль внизу живота.

Також протягом 3-4 днів після процедури, як правило, йдуть нерясні кров’янисті виділення. Спочатку вони мають більш яскравий відтінок, а потім стають блідими і мізерними.

Приблизно через 7-10 днів скоринка, яка сформувалася на шийці матки, відпадає, а на її місці утворюються клітини нормального епітелію.

Через 3-4 тижні призначають повторний огляд у гінеколога, під час якого він оцінює результати лікування.

В цілому відновний період може займати від 4 до 7 тижнів. Якщо в цей час посилюються кров’яні виділення, з’являється сильний біль, підвищується температура або починають турбувати інші симптоми, слід негайно звернутися до лікаря.

Що не можна робити після припікання ерозії шийки матки?

Під час періоду відновлення важливо виключити всі чинники, які можуть перешкодити загоєнню епітелію, спровокувати потрапляння інфекції в рану або розвиток інших ускладнень. Тому гінекологи зазвичай розповідають, що можна і не можна робити після припікання ерозії шийки матки. Зокрема, не рекомендується:

• вести статеве життя до повного загоєння рани (4-7 тижнів);
• використовувати тампони під час менструації;
• робити спринцювання;
• приймати гарячу ванну, засмагати на сонці та проходити теплові процедури;
• купатися в громадських басейнах і відкритих водоймах;
• виконувати важкі фізичні навантаження, особливо вправи на прес;
• піднімати важкі предмети.

Навантаження та теплові процедури викликають розширення судин, підвищення тиску і приплив крові до органів малого таза. В результаті може розвинутися набряк, посилитися кровотеча і сповільнитися процес загоєння.

Використання тампонів, спринцювання та інтимне життя не рекомендуються через ризик занесення інфекції, а також механічного пошкодження шийки матки. Купатися в басейнах і водоймах теж не можна через можливість зараження.

При дотриманні цих та індивідуальних призначень акушер-гінеколога рана після припікання шийки матки заживає досить швидко і легко.