Як внутрішньоматкові синехії впливають на вагітність

Синдром Ашермана є однією з менш відомих, але важливих причин проблем із фертильністю які можуть суттєво вплинути на здатність жінки завагітніти та успішно виносити дитину. Цей стан характеризується утворенням внутрішньоматкових синехій — спайок, що з’єднують стінки матки, викликаючи деформацію її порожнини та порушення її функцій.

Спайки можуть частково або повністю закривати порожнину матки, ускладнюючи або роблячи неможливим імплантацію ембріона. Це також може призводити до ускладнень під час вагітності, таких як невиношування або передчасні пологи, а також супроводжуватися порушенням менструального циклу, зменшенням або повною відсутністю менструальних кровотеч.

Зазвичай синдром Ашермана розвивається після хірургічних втручань на матці, таких як вискоблювання або кесарів розтин, особливо якщо ці процедури були ускладнені інфекціями чи іншими негативними факторами.

Утворення внутрішньоматкових синехій може серйозно заважати нормальному перебігу вагітності, що часто призводить до викиднів, передчасних пологів або навіть до безпліддя. Спайки можуть ускладнювати процес імплантації ембріона, обмежувати ріст плоду та викликати різні аномалії розвитку плаценти. Тому рання діагностика і адекватне лікування синдрому Ашермана мають вирішальне значення для збереження репродуктивного здоров’я жінки.

Що таке синдром Ашермана?

Синдром Ашермана — це патологічний стан, при якому порожнина матки заповнюється сполучнотканинними спайками, що призводить до її облітерації (заростання). Основним симптомом цього захворювання є аменорея, тобто відсутність менструацій. Синдром Ашермана може спричиняти серйозні проблеми з фертильністю, такі як невиношування вагітності, безпліддя, а також значні порушення менструального циклу. Окрім цього, синехії можуть перешкоджати імплантації ембріона та нормальному розвитку плоду, що підвищує ризик ускладнень під час вагітності.

Синдром Ашермана. Вплив внутрішньоматкових синехій на вагітність

Бажаєте записатися на консультацію до спеціаліста

Заповніть форму і ми Вам зателефонуємо

Класифікація синдрому Ашермана

У клінічній практиці існують кілька типів класифікацій внутрішньоматкових спайок, які ґрунтуються на різних методах їх вивчення. Згідно з гістологічною будовою, синдром Ашермана класифікується на три ступені:

Легкий ступінь. Плівчасті зрощення, які легко розсікаються за допомогою гістероскопічної трубки. Вони утворюються з клітин базального шару ендометрія і вважаються менш серйозною формою синдрому Ашермана.
Середній ступінь. Характеризується фіброзно-м’язовими розростаннями, які можуть кровоточити під час розтину.
Важкий ступінь. Сполучнотканинні внутрішньоматкові синехії, що важко піддаються розсіченню і потребують більш складного лікування.

Залежно від об’єму ураження матки, виділяють три ступені тяжкості синдрому Ашермана:

Перша ступінь. Спайки покривають до 25% внутрішньої порожнини матки. Вони мають тонку структуру і не охоплюють дно матки чи гирла маткових труб.
Друга ступінь. Спайки захоплюють від 25% до 75% внутрішньої порожнини матки. Спостерігається часткове заростання дна матки та гирл маткових труб.
Третя ступінь. Більше 75% порожнини матки заповнено спайками, що вказує на повну або майже повну облітерацію органу.

Найчастіше використовувана класифікація синдрому Ашермана була розроблена Європейською асоціацією гінекологів-ендоскопістів. Ця класифікація базується на даних, отриманих під час гістероскопії, яка вважається «золотим стандартом» для діагностики цього захворювання.

Існує п’ять ступенів захворювання:

Легкі спайки: тонкі та ніжні спайки, які легко розсікаються. Вільні гирла фаллопієвих труб добре видимі.
Одиночні: спайки, які об’єднують окремі ділянки матки і не підлягають розсіченню гістероскопом. Гирла маткових труб залишаються видимими.
Множинні: спайки, що з’єднують різні частини матки, з частковим заповненням гирл маткових труб з одного боку.
Часткова облітерація: облітерація гирл обох маткових труб та часткове заростання порожнини матки спайками.
Тяжка стадія: поєднання фіброутворення і рубцювання ендометрія з будь-яким ступенем синдрому Ашермана, що викликане порушенням менструального циклу.

Фактори ризику

В гінекології виникнення внутрішньоматкових синехій пов’язують з впливом інфекційних агентів, травм і нейровісцеральних факторів. Найбільш поширеною причиною синдрому Ашермана є механічні травми базального шару ендометрія, отримані раніше. Травмування ендометрія може бути спричинене:

хірургічним перериванням вагітності;
використанням внутрішньоматкових контрацептивів;
діагностичними вишкрібаннями порожнини матки при маткових кровотечах або поліпах ендометрія;
операціями на порожнині матки.

Пошкодження ендометрія може погіршуватися через приєднання інфекції. Також виділяють фактори, які можуть сприяти розвитку внутрішньоматкових зрощень:

генітальний туберкульоз;
внутрішньоматкові інстиляції;
променева терапія для лікування пухлин матки і яєчників;
завмерла вагітність, яка супроводжується залишками тканин плаценти, що стимулюють активність фібробластів і раннє формування колагену до завершення регенерації ендометрія.

Ознаки та клінічні прояви синдрому Ашермана

Симптоми синдрому Ашермана можуть змінюватися в залежності від ступеня вираженості внутрішньоматкових синехій:

гіпоменструальний синдром або вторинна аменорея: відзначаються менструальні порушення, які можуть проявлятися у вигляді зменшення кількості менструальної крові або повної відсутності менструацій;
гематометра: якщо нижні відділи матки облітеровані, але ендометрій зберігається в верхніх відділах, утворюється накопичення крові в матці;
ускладнення імплантації: виражені внутрішньоматкові спайки можуть перешкоджати імплантації плідного яйця через відсутність функціонуючого ендометрія;
безпліддя: облітерація маткових труб унеможливлює процес запліднення;
невиношування вагітності;
неефективність екстракорпорального запліднення (ЕКЗ): навіть слабко виражені синехії можуть спричиняти проблеми з успішністю ЕКЗ через перешкоди для імплантації ембріона.

Ці симптоми можуть варіюватися від легких до серйозних і вимагати різних підходів до діагностики та лікування.

Методи діагностики синдрому Ашермана

Основним і найточнішим методом діагностики синдрому Ашермана є гістероскопія, яка вважається «золотим стандартом» у цьому випадку. Сучасна медична процедура дозволяє візуально оглянути внутрішню порожнину матки за допомогою спеціального інструмента — гістероскопа. Гістероскоп є тонкою трубкою з камерою і світлом на кінці, яка вводиться через піхву і шийку матки в порожнину матки.

Гістероскопія дозволяє здійснювати біопсію тканин для подальшого дослідження, видаляти залишки плідного яйця, усувати прирослі внутрішньоматкові спіралі та визначати оптимальний метод хірургічного втручання для подальших операцій.

Додаткові методи, такі як гістеросальпінгографія, дозволяють оцінити ступінь утворення рубців у матці. Ультразвукове дослідження не є надійним для підтвердження синдрому Ашермана, оскільки його точність у цьому випадку обмежена.

Для синдрома Ашермана характерні такі ознаки:

негативні результати гормональних тестів, зокрема відсутність менструацій навіть після призначення естрогенів і прогестерону;
діагностика може включати Пайпель-біопсію, що дозволяє отримати зразки тканин без додаткового травмування ендометрія.

Особливості лікування синдрому Ашермана

Основною метою лікування синдрому Ашермана є малотравматичне усунення внутрішньоматкових зрощень, відновлення нормальної менструальної функції та відновлення фертильності.

Тактика лікування включає кілька етапів:

Операційна гістероскопія. Перший етап передбачає розсічення спайок під візуальним контролем. Для цього використовують різні інструменти, залежно від ступеня розвитку внутрішньоматкових синехій, включаючи ендоскопічні ножиці, щипці, гістерорезектоскоп і лазер.
Контроль за перфорацією матки. Для запобігання ускладнень під час операції застосовується контроль за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) або лапароскопії.
Гормональна терапія. Після операції пацієнтці призначають циклічну гормонотерапію естрогенами та гестагенами для стимуляції відновлення ендометрія та його циклічної трансформації.
Антибактеріальна терапія: У разі інфекційної етіології проводять бактеріологічне дослідження мазків і матеріалів вакуумної біопсії, а також антибактеріальну терапію.

Комбіновану оральну контрацепцію не рекомендується використовувати, оскільки ці препарати можуть спричиняти атрофічні зміни ендометрія.

Чи впливає наявність внутрішньоматкових спайок на вагітність

Наявність внутрішньоматкових спайок може суттєво вплинути на фертильність та перебіг вагітності. Спайки ускладнюють процес зачаття, призводять до безпліддя та збільшують ризик викиднів і передчасних пологів.

Чи можна завагітніти при наявності внутрішньоматкових спайок

Завагітніти при наявності внутрішньоматкових спайок можна, проте це залежить від ступеню захворювання та локалізації спайок. У легких випадках можливо настання вагітності й подальший успішний її перебіг. У важких випадках, коли порожнина матки значно деформована або перекрита спайками, ймовірність зачаття значно знижується.

Лікування синдрому Ашермана значно підвищує шанси на успішне зачаття і виношування вагітності. За даними досліджень, ефективність лікування варіюється залежно від тяжкості випадку:

у легких випадках після лікування шанси на настання вагітності становлять 75-80%;
у важких випадках цей показник знижується до 20-30%.

Перебіг вагітності

Після лікування синдрому Ашермана перебіг вагітності зазвичай має позитивний прогноз. У більшості випадків вагітність протікає без ускладнень, і жінки успішно виношують дитину. Проте, навіть після ефективного лікування можливі певні ускладнення. Це можуть бути підвищена ймовірність викиднів або передчасних пологів, особливо в випадках важких спайок. Тому важливо забезпечити ретельний медичний моніторинг та дотримуватися рекомендацій лікаря протягом вагітності.

Як запобігти розвитку синдрому Ашермана у жінок

Дотримання простих рекомендацій зменшує ризик розвитку синдрому Ашермана і допомагає зберегти репродуктивне здоров’я:

своєчасне лікування гінекологічних інфекцій та запальних процесів;
уникнення травм та операцій;
регулярні медичні обстеження у гінеколога;
використання контрацептивів бар’єрного типу;
підготовка до вагітності;
запобігання абортам.

Висновок

Синдром Ашермана — це серйозне гінекологічне захворювання, яке впливає на фертильність, ускладнюючи зачаття і підвищуючи ризик викиднів або передчасних пологів.

Без своєчасного лікування синдром Ашермана призводить до безпліддя, оскільки спайки обмежують нормальне функціонування матки. Отже, своєчасне виявлення і лікування синдрому Ашермана є ключовим для збереження фертильності. Основу лікування включає хірургічне усунення спайок та подальший медичний контроль. Своєчасне проведення лікування значно підвищує шанси на успішне зачаття та здоровий перебіг вагітності.

Синдром Ашермана. Вплив внутрішньоматкових синехій на вагітність