Хронічний простатит: аналіз впливу простатиту на якість сперми та можливості лікування для покращення чоловічої фертильності

Хронічний простатит багатьма сприймається як інфекційне запалення передміхурової залози, яке через якісь чинники набуло стійкості до лікування. Та сучасне ставлення до цієї патології дещо інше. Наразі хронічний простатит розглядають, як один із комплексів синдрому хронічного тазового болю.

Такі зміни в клінічному ставленні до хвороби сприяють більш ефективному менеджменту, лікуванню пацієнтів.

Що таке хронічний простатит

Це є запальне захворювання передміхурової залози, яке спричиняється, як інфекційними, так і не інфекційними чинниками. Хвороба поширена, з хронічним простатитом, за даними медичної статистики, стикаються від 4,5 до 9 % чоловіків. З віком, захворюваність збільшується і для цього є об’єктивні причини, які ми далі розглянемо в статті докладніше.

Національний інститут охорони здоров’я (NIH) США, поділяє запалення простати на 4 категорії, три з яких спираються саме на хронічний простатит:

1. Гострий бактеріальний процес, зазвичай поєднаний із запаленням інших органів сечостатевої системи. Як-от орхоепідидиміт (ураження яєчка та його придатка), уретрит тощо.
2. Хронічний бактеріальний простатит із підтвердженим інфекційним чинником. Також майже завжди поєднується з іншою андрологічною патологією.
3. Власне, синдром хронічного тазового болю або хронічний простатит, за якого виникають типові прояви хвороби, але інфекційного збудника виявити не вдається. Інколи таке явище називають простатодинією.
4. Безсимптомний запальний процес, який виявляється під час обстеження простати з інших причин. 

За сучасними рекомендаціями ВООЗ, ця патологія, разом з уретритом, орхітом та епідидимітом належить до категорії запальних захворювань чоловічих статевих залоз. Підтверджується таке твердження і висновками Європейської асоціації урологів, у яких хронічний простатит уже не є окремим діагнозом.

Цей неприємний та виснажливий стан відносять до синдрому хронічного тазового болю, який може складатися з інфекційних запальних захворювань чоловічої сечостатевої системи та негативних симптомів із боку нижніх сечовивідних шляхів.

Ознаки та основні симптоми

Спочатку трохи анатомії. Передміхурова залоза розташована в чоловічому малому тазу та має розміри, приблизно, як середній каштан. Головна особливість органа в тому, що крізь тканини простати проходить частина чоловічої уретри. У цьому місці в сечовивідний канал відкриваються протоки залози, через які під час еякуляції до сім’яної рідини впорскується сік простати та робить сперму повноцінною.

Симптоми, які можуть виникати за хронічного простатиту:

• збільшення позовів до сечовипускання на добу;
• бажання сходити в туалет набуває імперативного, непереборного характеру;
• зменшується об’єм разової порції сечовипускання;
• слабшає напор струменю сечі;
• біль, різі та інший дискомфорт під час сечовипускання;
• слабшає лібідо, потяг до статевих стосунків;
• погіршується еректильна функція;
• марними стають зусилля зачати дитину, страждає чоловіча фертильність.

Нерідко виникає біль, дискомфорт у ділянці чоловічої промежини, між калиткою та анусом. Також часто додаються ознаки розладів інших сечостатевих органів або взагалі, прояви патології з боку інших систем. Через це, на підставі самої лише симптоматики, встановити діагноз хронічного простатиту неможливо.

Кожного пацієнта треба обстежувати, шукати причину порушень здоров’я. Лише це допоможе відновити чоловікові нормальне самопочуття та фертильну, статеву функцію.

Бажаєте записатися на консультацію до спеціаліста

Заповніть форму і ми Вам зателефонуємо

Чому виникає хронічний простатит

Вище ми згадували, що за класифікацією NIH, запалення передміхурової залози може бути інфекційним або асептичним. У першому випадку бактеріальні збудники потрапляють до простати через уретру (внаслідок уретриту), або, рідше, заносяться з кров’ю.

Найпоширеніші причини бактеріального хронічного простатиту належать до збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ):

• хламідії;
• мікоплазми;
• гонококи;
• трихомонади;
• масивне обсіменіння уреаплазмами.

Неінфекційний хронічний простатит, зазвичай виникає внаслідок своїх причин:

• анатомічні аномалії;
• застій соку простати через нерегулярну еякуляцію;
• сидячий спосіб життя чи роботи;
• зловживання спиртними напоями;
• надмірне споживання гострої, пряної їжі;
• неефективно проліковане гостре запалення.

Щодо більшої поширеності хвороби в дорослих чоловіків, то тут, зазвичай, роль відіграють одразу кілька чинників. Ретельне обстеження дає можливість визначити всі провокативні чинники та ефективно на них вплинути.

Методи діагностики

Єдина можливість встановити правильний та точний діагноз – застосування лабораторних та інструментальних обстежень.

З метою раціональної діагностики хронічного простатиту застосовуються:

• ретельне лікарське опитування
• фізикальний огляд, включно з ректальним обстеженням;
• УЗД органів сечостатевої системи чоловіка, обов’язково з трансректальним датчиком;
• аналізи сечі, трисклянкова проба;
• мазок з уретри;
• за потреби – МРТ.

Популярне лабораторне дослідження соку передміхурової залози останніми роками втрачає клінічне значення, тому на заміну цьому обстеженню проводиться аналіз цільного еякуляту. Більш інформативна методика, яка одночасно дає змогу визначити причину фертильних розладів у чоловіка.

Можливі ускладнення та наслідки

Як показує практика, пацієнтам понад усе дошкуляють розлади сечовипускання, бо тканини залози із часом усе більше стискають просвіт уретри. Проте, це не повний «комплект» проблем, які супроводжують нелікований синдром хронічного тазового болю.

Характерні ускладнення хронічного простатиту:

• тазовий біль, часом доволі тривалий та інтенсивний;
• нездатність стати батьком;
• виснаження через часті та неефективні сечовипускання;
• різке загострення запалення з виникненням абсцесу передміхурової залози;
• рубці та кальцинати (камінці) у залозках, з яких складається простата.

Найбільшу небезпеку становить гостра затримка сечі та абсцедування. Ці стани вимагають невідкладної хірургічної допомоги, якої можна було б уникнути, якщо лікувати простату вчасно та ефективно.

Вплив простатиту на якість сперми

На тлі захворювання, здатність сперми до запліднення гіршає. Причин тому кілька:

1. Секрет хворої простати не дає сперматозоїдам достатньо енергетичного субстрату для руху.
2. Гіршають якості інших додаткових статевих залоз чоловіка (яєчок, секрету сім’яних канальців). Сперма стає занадто в’язкою.
3. Також склад еякуляту має розчиняти слизову пробку, яка відокремлює в жінок стерильну порожнину матки від нестерильної піхви. У разі хронічного простатиту, такі властивості сперма втрачає і сперматозоїди не здатні подолати цей бар’єр, запліднення стає неможливим.
4. Хронічне запалення призводить до оксидативного стресу в органах, які беруть участь у створенні сперми, змінює pH еякуляту, а це вже безпосередньо впливає на сперматозоїди. Вони втрачають рухливість та злипаються.

Ситуація гірша, коли хронічне запалення вражає одразу кілька додаткових статевих залоз чоловіка. Оскільки таке трапляється аж занадто часто, до лікування пацієнта треба ставитися відповідально, а схема має бути індивідуальною, комплексною.

Лікування хронічного простатиту та покращення чоловічої фертильності

Насамперед треба встановити тип процесу: бактеріальний чи асептичний. У першому разі призначаються антибіотики. Спочатку – широкого спектра дії. Потім, коли отримуємо результати бакпосіву сечі із визначенням збудника та профіль його чутливості – найменування препаратів міняємо (якщо в цьому виникає потреба).

Для полегшення стану пацієнта та з метою усунення симптомів хвороби, призначається медикаментозне лікування:

• нестероїдні протизапальні засоби у вигляді ін’єкцій, ректальних свічок;
• альфа-адреноблокатори для зменшення розмірів простати та розблокування уретри;
• фітотерапевтичні засоби;
• спазмолітики;
• знеболювальні.

На додачу до медикаментозного компонента застосовуються й інші методики.

Немедикаментозне лікування хронічного простатиту

Фізіотерапевтичні методики призначаються вибірково, бо не всі вони мають доказову базу. Наприклад, ефективність пальцевого масажу простати за останніми рекомендаціями вважається нульовою. Ба більше, ця процедура інколи може, навіть, зашкодити та заборонена в більшості розвинених країн.

Певний результат на перебіг запалення та відновлення фертильності має адекватна фізична активність. Рухливий спосіб життя та фізкультура покращують кровообіг у малому тазі та сприяють нормалізації функції сечостатевих органів. А із цим – і фертильності.

Що стосується їжі, то її роль мінімальна. Обмежень по дієті для хворих немає, вона мусить відповідати принципам повноцінного раціонального харчування. Наполегливо рекомендується виключити з меню алкоголь та копченості.

Профілактика хронічного простатиту

Насамперед – уникати провокативних чинників, які підвищують ризик захворювання.

Ефективні заходи:

• захищений секс для запобігання ІПСШ;
• регулярна еякуляція (це потрібно навіть за відсутності статевого партнера);
• активний, рухливий спосіб життя;
• помірне ставлення до алкоголю та гострих, пряних страв.

Та, уразі виникнення будь-яких негараздів із боку сечостатевої системи – негайне звернення до фахівця. Лікування за порадами друзів чи з інтернету лише збільшує ймовірність того, що гострий процес набуде хронічного перебігу та завдаватиме шкоди й знижуватиме якість життя.

Висновки

Хронічний простатит не завжди є окремою хворобою, а входить до синдрому хронічного тазового болю. Майже завжди поєднується із запаленням інших органів та залоз чоловічої сечостатевої системи.

Симптоми захворювання пов’язані зі збільшенням розмірів простати (розлади сечовипускання) та погіршенням властивостей простатичного соку (зниження чоловічої фертильності). На жаль, клінічна картина часто складається із розладів одразу кількох органів сечостатевої системи, через що пацієнтів необхідно ретельно обстежувати й знаходити причину патології.

Виникає хронічний простатит, як унаслідок бактеріального ураження (збудники ІПСШ), так і без інфекції. У другому випадку, головну роль відіграють застійні явища в залозі насамперед – нерегулярна еякуляція.

Для діагностики проводиться комплекс обстежень, головну роль у якому відіграють УЗД органів сечостатевої системи та аналіз еякуляту. Це дає змогу виявити весь комплекс розладів, які входять до синдрому хронічного тазового болю в пацієнта.

Наслідками нелікованого процесу стають виражені розлади сечовипускання, біль у тазу. Небезпечним ускладненням є абсцес простати з ризиком флегмони малого таза, що потребує негайного хірургічного втручання. Також сперма може втрачати здатність до запліднення.

Ефективне лікування хронічного простатиту можливе, але для цього треба поєднати немедикаментозні методики та лікарські засоби. Схема лікування має адаптуватися під кожного пацієнта і спиратися на результати обстеження.

Профілактика – уникати ризикованої поведінки, регулярно дренувати простату еякуляцією, і за перших неприємних ознак із боку сечостатевих органів – звертатися по допомогу до професіоналів.

Література

1. Khattak AS et al. Contemporary Management of Chronic Prostatitis. Cureus. 2021 Dec 7;13(12):e20243. doi: 10.7759/cureus.20243. PMID: 35004057; PMCID: PMC8735884.
2. Zhang J et al. Chronic Prostatitis/Chronic Pelvic Pain Syndrome: A Disease or Symptom? Current Perspectives on Diagnosis, Treatment, and Prognosis. Am J Mens Health. 2020 Jan-Feb;14(1):1557988320903200. doi: 10.1177/1557988320903200. PMID: 32005088; PMCID: PMC7256330.
3. Pirola GM et al. Chronic prostatitis: current treatment options. Res Rep Urol. 2019 Jun 4;11:165-174. doi: 10.2147/RRU.S194679. PMID: 31240202; PMCID: PMC6556531.
4. Nickel JC. Prostatitis. Can Urol Assoc J. 2011 Oct;5(5):306-15. doi: 10.5489/cuaj.11211. PMID: 22031609; PMCID: PMC3202001.