Що робити, коли під час кашлю виникає нетримання сечі?

За даними ВООЗ, кожна 4 жінка епізодично чи регулярно стикається з проблемою нетримання сечі під час кашлю, сміху чи фізичного навантаження. У молодому віці інконтиненція найчастіше виникає після пологів та іноді спонтанно минає, а у старшому – через вікові зміни. У будь-якому разі жінці рекомендують звернутися до уролога чи гінеколога для проведення діагностики. Більш ніж у половині випадків хворобу можна вилікувати консервативними методами.

За даними міжнародних епідеміологічних досліджень та рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, нетримання сечі є одним із найпоширеніших урогінекологічних станів у світі.

Статистика:

нетримання сечі мають 25–45% жінок протягом життя
приблизно кожна третя жінка після 40 років стикається з симптомами
стресове нетримання (при кашлі, чханні, сміху) — найпоширеніший тип

Нетримання сечі під час кашлю, чхання або фізичного напруження — проблема, про яку часто соромляться говорити навіть із лікарем. Проте цей стан є досить поширеним і має чіткі медичні причини. За даними різних досліджень, симптоми стресового нетримання сечі відзначають до 30–40% жінок репродуктивного віку та понад 50% жінок після менопаузи.

Чому під час кашлю виникає нетримання сечі?

Підтікання сечі під час кашлю називають стресовим нетриманням. Воно виникає при підвищенні внутрішньочеревного тиску, коли збільшується навантаження на м’язи черевного преса і, як наслідок, шийку сечового міхура та уретральний сфінктер. Останні при слабкості м’язів тазового дна не витримують напруги та мимоволі розслаблюються, що призводить до виділення невеликої кількості сечі. Таким чином, спровокувати його може не лише кашель, а й чхання, сміх, підняття важких речей, заняття спортом тощо.

Основними причинами стресового нетримання вважаються:

вроджені аномалії органів сечостатевої системи;
травми під час пологів, часті пологи;
травми промежини;
опущення органів малого таза, опущення та випадання матки;
вікові зміни, ослаблення м’язів тазового дна;
менопауза;
гормональні порушення;
неврологічні захворювання;
ожиріння;
запальні та інфекційні захворювання органів тазу;
ускладнення хірургічного втручання.

Що робити, коли під час кашлю виникає нетримання сечі?

Бажаєте записатися на консультацію до спеціаліста

заповніть форму і ми Вам зателефонуємо

За даними International Continence Society, стресове нетримання сечі виникає саме під час підвищення внутрішньочеревного тиску — кашлю, чхання, сміху або фізичного навантаження.

Факти:

до 50% випадків нетримання у жінок — саме стресове
основний тригер — кашель або напруження
симптоми часто з’являються після пологів або з віком

Причини виникнення нетримання сечі

Стресове нетримання сечі виникає тоді, коли підвищення внутрішньочеревного тиску (під час кашлю, сміху, чхання, підняття важкого) перевищує здатність м’язів та звʼязкового апарату тазового дна утримувати сечу.

Найпоширеніші причини:

Пролапс органів малого тазу (часто пов’язане з вагітністю, пологами, особливо багаторазовими або ускладненими);
вікові зміни та менопауза (зниження рівня естрогенів у період менопаузи призводить до зменшення еластичності тканин);
хронічний кашель (при бронхіальній астмі, ХОЗЛ, курінні або частих респіраторних інфекціях);
надмірна маса тіла;
оперативні втручання на органах малого таза;
неврологічні порушення (рідше, але можуть впливати на іннервацію сечового міхура).

За даними International Continence Society, саме стресове нетримання є найчастішим типом у жінок працездатного віку.

Методи діагностики проблеми

Для встановлення причини та вибору оптимального лікування застосовують комплексний підхід. Діагностичне обстеження може включати:

Гінекологічний огляд з функціональними пробами (кашльова проба, Q-tip тест);
УЗД органів малого тазу, гінекологічний чек-ап (ПАП-тест, мікроскопія) ;
застосування променевих методів візуалізації за показаннями (уродинамічне обстеження);
При поєднанні стресового нетримання сечі з іншими видами пролапсу може бути рекомендована магнітно-резонансна дефекографія
Для виключення супутніх станів може бути рекоменловано ендоскопічні дослідження сечового міхура та уретри.

Поради від лікаря

Нетримання сечі – це не норма і не “вікова особливість”, а симптом, який потребує уваги фахівця. У більшості випадків проблему вдається значно зменшити або повністю усунути за допомогою індивідуально підібраного лікування. Головне – не відкладати звернення до гінеколога.

Що радить лікар:

не займатися самолікуванням і не використовувати засоби “за порадою знайомих”;
своєчасно пройти обстеження для визначення причини нетримання сечі;
дотримуватися рекомендацій щодо способу життя, контролю ваги та питного режиму.

Сучасна медицина має ефективні методи діагностики та лікування нетримання сечі — від консервативної терапії до малоінвазивних процедур. Чим раніше розпочати лікування, тим вищі шанси повністю усунути проблему та повернутися до комфортного життя.

За появи будь-яких симптомів нетримання сечі зверніться до лікаря-уролога або гінеколога для індивідуальної консультації та підбору оптимальної тактики лікування.

Як лікують нетримання сечі?

Спочатку уролог чи гінеколог призначають лабораторні аналізи та інструментальні дослідження, щоб з’ясувати причину інконтиненції. Це можуть бути аналізи урогенітальних виділень на інфекції, УЗД, цистоскопія та інші обстеження за індивідуальними показаннями.

Лікування стресового нетримання сечі, як правило, включає:

Лікувальну гімнастику для зміцнення м’язів тазового дна – жінкам рекомендують робити вправи Кегеля, послідовно напружуючи та розслаблюючи м’язи піхви та промежини. Кількість повторів поступово збільшують від 10 до 100, виконуючи вправу по 3 десь на день.
Фізіотерапевтичні процедури – часто проводять електростимуляцію м’язів тазового дна.
Поведінкову терапію – рекомендують поступово збільшувати проміжки між відвідуваннями туалету до 3-3,5 годин, щоб збільшити обсяг сечового міхура та виробити звичку.
Медикаментозну терапію – можуть бути призначені препарати для корекції виявлених порушень.
Хірургічне лікування – найпоширенішими є малоінвазивні операції зі встановлення слінгу. Це синтетичні стрічки TVT і TVT-O, які вводять під уретру для зміцнення сфінктера та запобігання мимовільному сечовипусканню.

Більш ніж у 50% випадків пацієнтам вдається вирішити проблему за допомогою консервативних методик. Операція може знадобитися при їх неефективності або наявності хірургічної патології. Сьогодні більшість втручань проводять за допомогою малоінвазивних методик, що дозволяє звести до мінімуму пошкодження здорових тканин та скоротити відновлювальний період.

Отримати професійну консультацію уролога або гінеколога можна в центрі репродуктивної медицини ICSI Clinic. Для запису телефонуйте або заповнюйте форму на сайті.