Екстракорпоральне запліднення нагадує лабіринт, коли йдеться мова про закони та правила. Юридичні правила програм штучного запліднення відрізняються між собою в різних країнах світу. До цього треба додати релігійні та особисті переконання самої подружньої пари, і ми отримаємо мінне поле юридичних моментів. Навіть у випадку, коли подружжя використовує власні яйцеклітини та сперму, існують юридичні розбіжності.
Якщо вам цікаво, чи існують «кращі та гірші» країни для лікування ЕКЗ з точки зору «політики» – Fertility Europe спільно з Європейським парламентським форумом за сексуальні та репродуктивні права запустили Європейський атлас політики лікування безпліддя . Це комплексне дослідження політики народжуваності в 43 європейських країнах. Як ви можете бачити на графіку нижче, країни були згруповані за «якістю політики».
Обираючи клініку зверніть увагу на наступні важливі юридичні аспекти, які враховуються і тій чи іншій країні:
- Вік жінки
- Сімейний стан: гетеросексуальна пара, самотня жінка, одностатева жіноча пара або одностатева чоловіча пара
- Кількість ооцитів для запліднення: у деяких країнах можуть існувати обмеження щодо максимальної кількості ооцитів для запліднення
- Донорська сперма та яйцеклітини: у деяких країнах, наприклад у Великобританії, донори не є повністю анонімними, тому пацієнти часто їздять до Іспанії, де донори є анонімними.
- Коротко- чи довго тривале культивування ембріонів: в деяких країнах дозволено імплантувати лише ранні ембріони, а в інших країнах – ембріони культивують кілька днів.
- Преімплантаційне генетичне тестування (ПГТ): більшість країн дозволяють ПГТ для скринінгу генетичних захворювань, деякі країни – повністю заборонили ПГТ.
- Кількість перенесених ембріонів: все більше країн приймають рішення про перенесення лише одного ембріона, але все ще можна знайти країни, де можна перенести кілька ембріонів.
- Період заморожування ембріонів: дуже часто країни регулюють допустимий термін зберігання ембріонів у замороженому стані.
- Варіанти сурогатного материнства та донорських ооцитів.
Як регулюється ЕКЗ?
Усі сфери медичної практики формуються етичною та правовою політикою. Статус цих законів залежить від країни та регіону, де пацієнт проходить лікування. Деякі країни мають офіційну правову політику, а інші працюють лише згідно з вказівками певного регуляторного органу. Крім того, є країни, де немає законів чи нормативних актів щодо ЕКЗ – дуже часто в цих країнах процедури ЕКЗ ані дозволені, ані заборонені. В таких випадках клініки самі вирішують, доступна процедура чи ні.
Які питання регулюються?
Багато різних процедур і додаткових методів лікування, які використовуються в допоміжних репродуктивних технологіях, можуть бути дозволені в одній країні і заборонені в іншій. Як тільки подружжя вирішить, які додаткові аналізи чи обстеження хоче використати в програмі ЕКЗ, потрібно буде ознайомитись із законами конкретної країни та пересвідчитись, чи доступні ці процедури в обраній країні.
Інколи закони країни починають діяти навіть перед началом програми – в деяких країнах клініки відмовляться лікувати безпліддя, оскільки діють вікові обмеження.
Ще один підводний камінь – сімейний стан. У таких країнах, як Китай, Туреччина чи Індонезія, для ЕКЗ потрібно бути подружньою парою. Більш ліберальні країни, такі як США, Швеція чи Іспанія, дозволяють ЕКЗ самотнім жінкам і парам однієї статі. Чоловічі пари можуть бути батьками лише за допомогою сурогатного материнства, вибір країни таким парам звужується.
Першоджерело: https://fertilityroad.com/ivf/ivf-treatment-guide/
Завантаження...
